28 листопада 2015 року

      У суботу, 28 листопада, педагогічний та учнівський колективи взяли участь в жалобних заходах до Дня пам'яті жертв Голодоморів: поминальна хода центром міста; урочистий мітинг та панахида за жертвами Голодоморів біля районного краєзнавчого музею.

      В історії нашої країни є рани, які не загоюються, і жертви, які не забуваються. Цей біль не проходить, а тільки збільшується в міру того, як ми відкриваємо для себе правду - наскільки жорстокою була доля України.

      День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, день глибокої скорботи і туги за мільйонами обірваних життів наших співвітчизників. Голодомор, що прокотився трьома потужними хвилями Україною, став масштабною національною трагедією, яку підсилили переселення, тюрми, табори.

      Особливо вражає своєю цинічністю і жорстокістю штучний Голодомор 1932-1933 років. У період з квітня 1932 по листопад 1933 років, тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони безневинних людей. Як чума, прокотилися по всій Україні спеціальні бригади з конфіскації продовольства – "червоні валки", залишаючи за собою страждання, відчай і смерть.

      На підтвердження страшних наслідків Голодомору дослідники називають різні цифри жертв. Так щодня вмирало приблизно 25 тисяч осіб, тобто понад 1000 осіб щогодини, або ж – 17 осіб щохвилини. Всі вони – заручники тоталітарного режиму, який позбавляв людей не тільки свободи мислення та висловлювання, гідності та самоповаги, а й забирав найнеобхідніші засоби для існування, залишаючи гинути від голоду.

       Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, вони мають сенс у нашому сьогоденні. Знову нависла загроза існуванню української нації, у боротьбі за єдність і незалежність гинуть наші співвітчизники. Тому наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про безневинно загиблих земляків, зробити все можливе, щоб подібне віроломство ніколи не повторилося.

Фото взято на сайті: http://bashtanka.pp.net.ua/