Історія

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ

ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО УЧИЛИЩА №9. 

Історія виникнення училища сягає в 1967 рік. На той час по всій території Радянського Союзу збільшувалась кількість навчальних закладів, гостро стояла проблема у підготовці будівельних кадрів. Враховуючи ці обставини обласним управлінням профтехосвіти спільно з райкомом партії було прийнято рішення відкрити в с.м.т. Баштанці професійно-технічне училище. З наказом від 02.10.1967 року до обов’язків директора училища приступив Леонід Костянтинович Лясковський, який щойно приїхав з Сахаліну, де 10 років очолював профтехучилище будівельного профілю.

Для навчальних класів і гуртожитку було виділено приміщення колишньої школи, де в роки окупації під час Великої Вітчизняної війни була стайня для коней. В березні 1968 року було оголошено набір учнів з професій: «Муляр», «Штукатур-маляр», «Тесляр». До училища вступило 100 учнів. Своїми силами почали будувати їдальню, так як доводилося харчуватися у вагончиках ПМК, котельню переобладнувати опалення. Учні брали активну участь у будівництві почти, лікарні с.м.т. Баштанки, працювали на ремонтах приміщень.

Із спогадів М.Я. Корольова: «Треба будуватися, а в обласному управлінні ПТО грошей нема. Коли було визначено будівельний профіль училища, за допомогою обласної влади, базовим підприємством училища став трест «Миколаївсільбуд». На той час міністром сільського будівництва був наш земляк з Баштанки П.Є. Єсипенко. Під час перебування на Миколаївщині міністра, мені вдалося запросити його відвідати базове МПТУ-9. Так було знайдено 9,7 тис. крб. на виготовлення документації і 2,5 мл. крб. на будівництво училища».Переломним моментом в житті училища стало призначення в 1972 році на посаду директора Миколи Яковича Корольова, у якого за плечима було 20 років роботи в школі і 12 з них на посаді директора. На його плечі лягли проблеми і завдання розбудови училища. Маючи великий педагогічний досвід, глибоку ерудицію, Микола Якович розпочав свою роботу з вивчення специфіки організації навчально-виховного процесу в училищі. Але найголовнішою проблемою було будівництво навчального, громадсько-побутового корпусів та гуртожитку.

Через 4 роки на східній околиці міста завдяки невтомній праці, наполегливості, принциповості й підприємливості директора з’явився новий навчальний заклад-комплекс МПТУ-9 в складі: корпусу теоретичного навчання, громадсько-побутового блоку, гуртожитку на 480 місць і пристосованих майстерень при ньому.

Із спогадів М.Я. Корольова: «Але приміщення – це ще не навчальний заклад, тому інженерно-педагогічний колектив розгорнув роботу над створенням 11 навчальних кабінетів з повним комплектом традиційної наочності та КМЗ. Це була по-суті героїчна праця з залученням громадськості Баштанки підприємств і організацій на території району». Саме при М.Я. Корольову училище перейшло на підготовку робітників будівельних спеціальностей з одержанням обов’язкової середньої освіти. Він підібрав і згуртував педколектив, постійно удосконалював навчально-виховний процес, великої уваги надавав підвищенню рівня педагогічної кваліфікації майстрів виробничого навчання, викладачів та вихователів.

Наприкінці 70-х років училище займало провідне місце серед профтехучилищ області, на його базі проводили обласні семінари, вивчався передовий педагогічний досвід. Директор і четверо працівників одержали звання «Відмінник профтехосвіти СРСР».

З 1981 року училище очолює Михайлов Микола Васильович. В цей час зростає потреба у кваліфікованих кадрах на будівництві житла та інших об’єктів області, району, міста. Тому першочерговим завданням адміністрації училища було відновити будівництво нових майстерень, яке тимчасово було призупинено. В 1983 році при активному сприянні районної влади, Міністерством сільського будівництва було прийняте рішення про подальше розширення комплексу МПТУ-9.

Інженерно-педагогічний колектив в цей час плідно працював над підвищенням якості підготовки кваліфікованих робітників. В училищі працювало 17 викладачів, 20 майстрів виробничого навчання. Багато хто з них на той час досяг високих і стабільних результатів в навчанні і вихованні молоді. Це викладачі, майстри в/н, ветерани Великої Вітчизняної війни, праці -  Бурятинський М.Г., Бурятинська А.Ф., Лясковський Л.К., Хихля Я.Ф., Бойченко А.К., молоді педпрацівники - Корольова І.М., Скидан О.О., Шевчук А.А., Скорнякова Г.А., Гонта В.І.

Склад учнів училища 80-х роках був багатонаціональний. Росіяни, вірмени, молдовани, гагаузи, татари разом з українцями жили дружньою сім’єю, разом вчилися, працювали, відпочивали, займалися спортом, художньою самодіяльністю, допомагали один одному.

За добру професійну підготовку і вихованість учнів нашого училища одержували чимало подяк і грамот від адміністрації і громадських організацій таких підприємств, як Миколаївські суднобудівні заводи «Океан», «ім.61 Комунара», будівельних трестів «Миколаївсільбуд», «Миколаївпромбуд». Тут учні проходили практику, удосконалювали свою професійну майстерність і після закінчення училища багатьох з них запросили на постійну роботу.

В 1986 році ПМК-194 закінчило будівництво навчальних майстерень. Але робота по оздобленню, оснащенню нових приміщень проводилася своїми силами. На той час директором училища став Віктор Васильович Клименко Суворий, вимогливий, але справедливий керівник приділяв велику увагу благоустрою навчального корпусу, гуртожитку і особливо майстерням. Так своїми силами було облаштовано майстерні з професій: «Муляр», «Штукатур», «Столяр», санітарно-побутові приміщення, інструментальна майстерня, коридори.

В 90-ті роки Україна перебуває в глибокій економічні кризі. В цим умовах необхідно було виживати. Педколектив на чолі з директором Валентином Трохимовичем Гриценком пішов по шляху відкриття нових професій. Завдяки цьому було збережено контингент учнів і в училищі з’явилися такі інтегровані професії: «Швачка; вишивальниця», «Кухар; буфетник», «Машиніст бульдозера; машиніст скрепера; машиніст грейдера причіпного», «Газоелектрозварник». В таких умовах колектив не тільки не розпався, а й поповнився новими працівниками, згуртувався.

Олександр Миколайович Корольов на посаді директора перебував не тривалий час, але продовжив роботу по зміцненню матеріально-технічної бази училища. Так було проведено капітальний ремонт в навчальному корпусі. Продовжив роботу по згуртуванню педагогічного колективу.

В 2002 році до обов’язків директора приступив молодий, ініціативний керівник Олександр Володимирович Процак. Першочерговим завданням було покращення соціально-побутових умов – налагодження роботи котельні, ремонту гуртожитку, повноцінне функціонування майстерень виробничого навчання та отримання доходів від їх діяльності.

З 2010 року директором училища призначено Шваб Миколу Олександровича, який працював в училищі з 2006 року на посаді керівника фізичного виховання.. Педагогічний колектив та учні побачили в новому директорі риси притаманні сучасному керівникові – професіоналізм, толерантність, доброзичливість, порядність.

Миколу Олександровича цікавить все, хочеться дізнатися, чим живе колектив, що його хвилює, які в них радощі і переживання. Віра в колектив - стала його педагогічним переконанням. Про це  свідчать такі факти:

- педагогічний колектив стабільний, згуртований (70% працює більше 15-ти – 20-ти років);

- колектив спроможний успішно розв’язувати найскладніші проблеми навчально-виховного та виробничого процесів;

- викладачі, майстри, постійні учасники конкурсів, виставок, олімпіад районного та обласного значення;

- учні училища беруть активну участь у розбудові м.Баштанка. Працювали на будівництві та ремонті Центральної районної лікарні, стадіону, Палацу культури. Піклуються про екологічний стан довкілля. Кожний рік висаджують дерева, кущі на території міста і району. Учні училища протягом 11-ти років співпрацюють з фольклорним ансамблем «Бабусина пісня», який створено на базі Районного історичного музею.

- педагогічні працівники та учні є активними учасниками місцевих, обласних заходів та спортивних змагань, на яких займають призові місця та нагороджуються дипломами, грамотами, цінними подарунками.

- училище пройшло чергову атестацію;

- отримано комп’ютерний клас з комплектом 30-ти робочих місць учнів та викладача, який облаштовано власними силами на площі 100 м2;

- з кожним роком за рахунок зароблених коштів поповнюється матеріально-технічна база;

- училище розпочало навчання за новими Державними стандартами;

- продовжено терміни ліцензій для навчання за  професіями: «Оператор комп’ютерного набору; адміністратор»; «Адміністратор», «Оператор комп’ютерного набору»; «Слюсар по ремонту автомобілів; водій категорії «В», «С»»; «Слюсар по ремонту автомобілів»;

-відкрито ліцензію на нову професію «Тракторист; слюсар з ремонту автомобілів; водій автотранспортних засобів категорії «С1»»

- налагоджена робота по проходженню виробничої практики учнями на підприємствах області, району та міста.

В 2012 році училищу виповнилося 45 років. За цей час було випущено майже10000 спеціалістів різних професій, які працюють в різних куточках України та за її межами.